ЗУБИ́ТИСЯ1, зу́биться; мн. зу́бляться; недок., техн. Пас. до зуби́ти.
ЗУБИ́ТИСЯ2, зу́биться, недок., діал. Проростати. [Федора (задираючи):] Тоді ви будете женитись, як у млині на камені буде кукіль зубитись (Вас., III, 1960, 136); В південних районах Вже зубиться рис (Ус., На. берегах, 1951, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 726.