ЗУБО́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док., рідко. Те саме, що зубо́жіти 1. Був собі чумак. Поздихали у його воли — зубожився так, що нічого немає… (Україна.., І, 1960, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 727.