ЗУМІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗУМІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док., діал. Дуже дивуватися; бути враженим чим-небудь. Єленка зумівалася, чого її межи гістьми сідати, коли вона у себе дома (Черемш., Тв., 1960, 201); [Сабіна:] Мій владар чей же у царі не важить? [Xуса (спиняється, зумівшись):] Ти розумієш те, що ти сказала? (Л. Укр., III, 1952, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 729.