ЗЦЕМЕНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зцементува́ти. Хороший збудовано дім. В твердій зцементованій товщі Є камінь і криця у нім (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 32); * Образно. Земля під ногами з кожним днем все більше тужавіла і, зцементована-таки, нарешті, морозцем, загула під чобітьми, як дзвін (Коз., Сальвія, 1959, 131); * У порівн. Гехкаючи поблизу, прокладав [Левко Цимбал] траншею в сухій, ніби зцементованій землі (Гончар, II, 1959, 340).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 735.