ЗЧАРО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зчарува́ти. Воли стоять на березі морському І не ревуть, і не хотять додому, Зчаровані прибоєм. Чумаки летять у даль серцями, як чайки (Рильський, І, 1960, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 737.