ЗЧИ́ТКА, и, ж., рідко.
1. Те саме, що зчи́тування.
2. театр. Читання п’єси за ролями на репетиції. Боже мій, що мені Ліля порозказувала про зчитку моєї драми! (Л. Укр., V, 1956, 232); Визначалася п’єса, переписувались ролі, тоді відбувалася зчитка, потім репетиція під суфлера (Смолич, Театр.., 1940, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 739.