ЗЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЧИ́СТИТИ, зчи́щу, зчи́стиш, док., перех. Знімати, видаляти з якої-небудь поверхні бруд або щось непотрібне, зайве. Жан посадив пляму з сметани на адміральську тужурку, і «міноносець» старанно зчищав серветкою мокре (Коцюб., II, 1955, 388); О. Артемій.. все запрошував людей зістатись після служби божої і прибрати та зчистити цвинтар, само по собі без плати (Н.-Лев., IV, 1956, 187); // Зріза́ти або обдирати шкірку з овочів, плодів. Параска — повногруда жінка років п’ятдесяти — поставила на стіл варену картоплю в «мундирах».. Їли мовчки. Зчищаючи лушпиння, зосереджено хукали на пальці (Руд., Остання шабля, 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 739.