ЗЧОРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зчорні́ти. Хата була стара й убога.. Стіни не обмазані, вже зчорнілі (Н.-Лев., II, 1956, 404); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться та все вилежується (Коцюб., II, 1955, 29); Василько взяв свій зчорнілий старий кожушок, бесаги і торбинку (Турч., Зорі.., 1950, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 740.