ЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗЧЕПИ́ТИ, зчеплю́, зче́пиш; мн. зче́плять; док., перех. Чіпляючи, з’єднувати, сполучати що-небудь одне з одним. Найняв [Захар] ще одного шофера, зчепили твердим буксиром по дві машини, сам сів за руль другої пари і рано вдосвіта виїхав у зимове незнайоме бездоріжжя (Ле, Право.., 1957, 248); // Зводити докупи, сплітаючи (пальці, руки). Жук спинився серед двору, зчепив руки на грудях, підняв голову й дивиться на ясен (Вас., І, 1959, 112); Штукаренко різко повернувся і, міцно зчепивши пальці обох рук за спиною, знову попрямував до Харкевича (Голов., Тополя.., 1965, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 739.