ЗШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зши́ти. Старший боярин — як болван: Витріщив очі, як баран. Обручами голова збита, Мочулою свитка зшита (Кв.-Осн., II, 1956, 33); Рожева нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухівською модою, туго обтягла її [Маріїні] повні груди (Головко, II, 1957, 107); В пресі було затиснуто вже зшиту книжку… (Донч., V, 1957, 444).
Не до ладу́ кро́єний (розм. кра́яний), та мі́цно зши́тий хто — про незграбну, але фізично міцну, сильну людину. Підходить такий собі чоловік — не старий, не молодий, не великий, не малий. Не так уже до ладу краяний, та міцно зшитий (Жур., Вечір.., 1958, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 741.