ЗШКРІБА́ТИ, ЗІШКРІБА́ТИ і ЗСКРІБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗШКРЕБТИ́, ЗІШКРЕБТИ́ і ЗСКРЕБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех., розм. Шкребучи, знімати, зчищати що-небудь з якоїсь поверхні. Він ускочив у гній, а тепер, лаючись, тріскою зшкрібав його зі штанів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 498); Він зшкріб задубілим віником сніг з чобіт (Рибак, Час.., 1960, 286); * Образно. Пора була підходяща йти. Та зорі ще де-не-де блискотіли на небі. Василько готовий був би їх зішкребти (Турч., Зорі.., 1950, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 741.