ЗЯБЛЬОВИ́Й, а́, е́, ЗЯБЛЕ́ВИЙ, а, е, с. г. Прикм. до зяб. Замість примітивної агротехніки дрібного селянського господарства — толоки, веснооранки тощо — в колгоспах і радгоспах впроваджено чорні пари, лущення стерні, зябльову оранку (Наука.., 3, 1958, 60); Якось, йдучи на зміну, він звернув на зяблеве поле (Зар., Світло, 1961, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 742.