ЗІ́ГРАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зігра́ти. Герой, зіграний [М. П.] Охлопковим, не був ні резонером, ні оперетковим любовником (Мист., 3, 1963, 14); Бере [Реджі] скрипку і з захопленням повторює зіграну Журою мелодію (Коч., II, 1956, 126).
2. у знач. прикм. Злагоджений.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 571.