ЗІГРІВА́ТИСЯ і ЗОГРІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ЗІГРІ́ТИСЯ і ЗОГРІ́ТИСЯ, і́юся, і́єшся, док.
1. тільки 3 ос. Ставати теплим, гарячим; нагріватися. В горах почалася справжня весна.., зігрівається, парує земля (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8); Під вербами у холодочку — бочонок з водою, прикритий сіном, щоб вода не зігрівалася (Тют., Вир, 1964, 247); При прямому комбайнуванні просяна солома, зібрана копнувачем, швидко зогрівається і псується (Колг. Укр., 1, 1957, 6).
2. Гріти, зігрівати себе, своє тіло. До самого ранку працювали в крижаній воді, зігрівалися не спиртом, а лише власною кров’ю та гарячими маршами (Гончар, II, 1959, 354); Промерзлі хлопці стали коло печі, щоб зігрітися (Фр., VI, 1951, 173); Довго я качалась в постелі, загорнувшись коцем з головою, щоб зогрітися (Мирний, IV, 1955, 348).
3. тільки недок. Пас. до зігріва́ти. Розжарене величезне і далеке Сонце випромінює в усі сторони світового простору світло і тепло. Його теплом зігрівається вся поверхня земної кулі (Фіз. геогр., 5, 1956, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 572.