ЗІЛЬНИ́К, а, ч., діал.
1. Квітник. Зоня з Юзею ходили по зільнику і рвали квіти для незчисленних китиць та віночків (Л. Укр., III, 1952, 649); Збираю з ..осінньої флори дещо до зільників для себе і для школи (У. Кравч., Вибр., 1958, 317).
2. Горщик для квітів; вазон. Здається, підвіконня густо заставлене зільниками, що прозора стума од їх стоїть в опочивальні (Вас., І, 1959, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 573.