ЗІПА́КА, и, ч. і ж., розм. Людина, що багато кричить. Чи то можна заснути за тією зіпакою? (Мирний, II, 1954, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 574.