ЗІПНУ́ТИ1, ну́, не́ш, док., розм. Однокр. до зіпа́ти. — Хто там? Чого треба? — зіпнула [Катря] сердито на всю порожню хату (Вас., І, 1959, 306).
ЗІПНУ́ТИ2 див. зіп’ясти́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 575.