ЗІРКИ́Й, а́, е́.
1. Який мав добрий зір; гострозорий. Його вважали сильно там розумним, Казали, що орлині має очі. На вловах-бо і справді був зіркий (Рильський, III, 1961, 163); Його зіркі очі вже намацали біля берега мініатюрний човник (Донч., II, 1956, 80).
2. Пильний, уважний, спостережливий. Громи боїв лишилися позаду… Будь пильний, будь зіркий, стоокий будь. Про ворога ..не забудь (Рильський, І, 1956, 187); Яша Стецюра хильнув зайвого, але твердо пам’ятав дане ним слово і під зірким поглядом Галини нітився, не переходячи меж (Дмит., Наречена, 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 577.