ЗІ́РКО. Присл. до зірки́й. Вартовий хлопець у березі під вербою. Зірко вдивляється в ніч (Головко, І, 1957, 368); Зоня.. ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов’язків: зірко гляділа за Орисею, а ще більше за своїм братом Тарасом (Ков., Світ.., 1960, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 577.