ЗІСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗІСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. зіста́влять; док., перех.
1. Порівнювати щось із чим-небудь або між собою. Зіставляючи собівартість продукції з середньою ціною її реалізації, можна виявляти, наскільки вигідна господарству та чи інша культура або галузь (Ком. Укр., 5, 1960, 55); Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня (Смолич, І, 1958, 86); І коли ви потім зіставите стенограми, додасте зведення, листівки, нелегальні газети, звіти конспіративних груп, звіти підпільного райкому,— то й тоді не все стане не своє місце (Ю. Янов., II, 1954, 15).
2. рідко. Ставити поруч, разом; складати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 579.