ЗІСТРУ́ГУВАТИ і ЗСТРУ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗІСТРУГА́ТИ, зістружу́, зістру́жеш і зіструга́ю, зіструга́єш і ЗСТРУГА́ТИ, зстружу́, зстру́жеш і зструга́ю, зструга́єш, док., перех. Стругаючи, зчищати верхній шар чого-небудь. Маленький матрос старанно зістругував складаним ножиком кору з лозини (Донч., V, 1957, 20); // безос. Чи бач, який,— мов паршами зстругало, На тім’ї здоровецький пліш!.. (Г.-Арт., Байки.., 1958, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 579.