Слово "зітхання" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ЗІТХА́ННЯ, я, с. Посилені, глибокі вдих і видих (звичайно під впливом якихось почуттів). У кухні щось застугоніло, і Власов, затаюючи зітхання, почав дослухатись (Мирний, IV, 1955, 133); Гомін ширше розтікається над галявою. Зітхання і сльози перемішуються з словами утіхи і надії (Стельмах, І, 1962, 30); * Образно. Поважно пливли, м’яко бухаючи, соковиті зітхання чутливої міді (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 395); * У порівн. По верхів’ях лісових дерев ходив якийсь таємний шепіт, мов зітхання (Фр., І, 1955, 254).

До оста́ннього зітха́ння — до смерті. Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. Я до останнього зітхання її не зможу прочитать (Сос., II, 1958, 135).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 579.