КАБА́К1, а́, ч., заст. Шинок. Перш усього блиснуло світло у кабаці… Гай, гай! Вже і в Липцях завелися кабаки (Кв.-Осн., II, 1956, 8).
КАБА́К2, а́, ч., діал. Гарбуз. — Не кабак же в мене на плечах, а голова, та ще й неабияка! (Коцюб., І, 1955, 119); Кабаки, мов добре вгодовані свині, повипирали свої округлі боки (Добр., Очак. розмир, 1965, 44).
◊ Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] кабака́, жарт. — те саме, що Дава́ти (да́ти, підно́сити, піднести́) [пече́ного] гарбуза́ (див. гарбу́з). [Возний:] Наталка многим женихам піднесла печеного кабака (Котл., II, 1953, 12).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 63.