КАБІНЕ́ТНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кабіне́т. Кабінетне приміщення; Кабінетна криза; // Признач. для кабінету. Кабінетні меблі; // Який виконується або відбувається в кабінеті. Весь творчий процес відбувався майже без кабінетної підготовки, а під час репетицій (Минуле укр. театру, 1953, 148); // Власт. кабінетові. Кабінетна тиша.
2. перен. Відірваний від життя, не зв’язаний із практикою. [Орест:] Хто любить, той не віддасть любого в жертву мертвій теорії, мріям кабінетним (Л. Укр., II, 1951, 59); Ломоносов ніколи не був кабінетним вченим, відірваним від життя (Ком. Укр., 4, 1965, 79).
∆ Кабіне́тний портре́т; Портре́т кабіне́тного форма́ту — фотопортрет розміром 18 х 24; Кабіне́тний роя́ль — рояль невеликого розміру.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 65.