КАВАЛЕРИ́СТ, а, ч. Той, хто служить у кавалерії; кіннотник.— Я зайшов ось нашого червоного кавалериста провідати (Гончар, Таврія.., 1957, 443); Двадцять п’ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (Багмут, Щасл. день.., 1951, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 66.