КАДР1, у, ч. Окремий знімок на кіно— та фотоплівці. Глядач засвоює на екрані загальний план за двадцять секунд і далі вимагає зміни кадру (Довж., III, 1960, 157); // Окрема сцена або епізод із кінофільму. Перед очима глядачів ожили кадри з тих чудових фільмів, які стали віхами на шляху радянського кіно (Рад. Укр., 18.VIII 1959, 1).
КАДР2, у, ч., розм., рідко. Те саме, що кадрови́к. [Дремлюга:] Я двадцять років на відповідальній роботі. Хто дав вам право так зі мною говорити?!.. Я — старий кадр..! (Корн., II, 1955, 345).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 69.