КАЗА́ННЯ, я, с. Повчальна промова в церкві; проповідь. Говорив раз піп казання із письма святого (Рудан., Співомовки.., 1957, 40); — Сил не стає слухати попівські казання та удавати покутників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 239); * У порівн. Не розуміючи мадярської мови, я стояв мов на турецькім казанню (Фр., III, 1950, 219).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 70.