КА́ЗОЧКА, и, ж. Зменш. до ка́зка. Щоб забавити дитину, почне йому баба казочку про рябеньку курочку (Мирний, І, 1949, 142); — Ну, дітки, на рядно під грушу! Казочки послухайте! (Вишня, І, 1956, 12); // ірон. Наші ідеологічні вороги.. проповідують старі казочки про «чисте мистецтво», «свободу творчості» тощо (Мист., 4, 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 72.