КА́КТУС, а, ч. Південна рослина, що має товсте стебло (без листя), покрите колючками або лускою. Як жар, червоніють здорові розкішні квітки кактусів (Н.-Лев., III, 1956, 314); Служники вже вносили кактус, відомий своєю надзвичайною гіркістю (Тулуб, Людолови, II, 1957, 72); Кактуси — рослини суворих пустель — легко переносять довгий бездощовий період, іноді до двох років (Веч. Київ, 4.VI 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 73.