КАЛЬНИ́Й, а́, е́, розм. Те саме, що брудни́й; заболочений. Еней з Сивиллою своєю.. Кальною річкою сією На той бік в пекло попливли (Котл., І, 1952, 133); Іван повернув коней — і не забарилися вони скритися в кальних городських вулицях… (Мирний, І, 1954, 357); Осінній шлях… Кальний осінній шлях (Перв., І, 1958, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 80.