КАМЕНИ́СТИЙ, а, е. Те саме, що кам’яни́стий. Криві стежки вились по каменистій спадині (Коцюб., І, 1955, 392); На березі ручаю, в каменистому грунті вибивали яму завбільшки з ванну, напускали туди гарячої води, і хворий купався в ній, доки не одужував (Багмут, Опов., 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 81.