КАМЕНОЛО́МНЯ, і, ж. Те саме, що каменя́рня. На заріччі, в другій частині села, де були порозкидані поміж скелями каменоломні, жили в чепурненьких міщанських хатках чорноокі парубки (Вас., І, 1959, 237); Він, як виявилося, був досвідченим каменярем, який замолоду працював по каменоломнях (Ю. Янов., II, 1954, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 81.