КАМЕНЯ́Р, а, ч.
1. Робітник, що видобуває каміння в кар’єрі; каменолом. А яке ж видовище навколо!.. Б’є об камінь невсипущий молот Та в атаку йдуть каменярі (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 65); * Образно. Ми рабами волі стали; На шляху поступу ми лиш каменярі (Фр., X, 1954, 48).
2. Робітник, що обтісує каміння.
3. розм., рідко. Те саме, що му́ляр. Весела робота — це втіха і мета життя. Коли кожне знає, куди прикласти своїх рук, як каменяр знає, куди ляже кожний камінь у стіні,— як радісно тоді жити..! (Ю. Янов., II, 1958, 116); Я каменяр, В Каховці нині Не перший дім будую я (Нагн., Вибр., 1957, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 82.