КАМЕРДИ́НЕР, а, ч. У буржуазно-дворянському побуті — кімнатний слуга при панові. Перед самою залою, на стільчику, ..у лівреї з золотими позументами, Степан Пугач — молодий, вродливий камердинер (Мирний, II, 1954, 99); — Все готово, прошу ясновельможного пана, — відрапортував, випрямившись, панський камердинер Стефан (Фр., II, 1950, 367); Старші, зовсім сивий камердинер Лука стояв за стільцем Юрія, попереджуючи кожен його рух (Кочура, Зол. грамота, 1960, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 82.