КАНДИДАТУ́РА, и, ж.
1. Особа, названа або висунута як кандидат (у 1 знач.); кандидат. Кандидатура була гідною: дівчина серйозна, здібна, встигає з усіх дисциплін (В ім’я Вітч., 1954, 18).
2. Право або можливість для кого-небудь виступати як кандидат (у 1 знач.). Вона [радикальна партія] виставила двох кандидатів своїх і кандидатура їх потверджена (Л. Укр., V, 1956, 35); — Я зиставляю кандидатуру товариша Петра Гунді (Ю. Янов., І, 1958, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 88.