КАНУ́Н, у, ч., заст. Мед, пиво на храмове свято. Пішов по канун та там і втонув (Номис, 1864 №10929); Всі взяли по ложці кануну (Л. Янов., І, 1959, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 90.