КАНЦЕЛЯ́РЩИНА, и, ж.
1. Канцелярська робота. Питаєш мене, як я відношуся до посади. Звісно, це не мій ідеал — канцелярщина (Коцюб., III, 1956, 191); — Слухай, Панько!.. Кидай оті канцелярщини муки! (С. Ол., Вибр., 1957, 300).
2. перен., зневажл. Непотрібний формалізм у справі, роботі. — Це ж на його пропозицію ти завела в загоні оту канцелярщину (Донч., V, 1957, 496); Контроль і перевірка виконання є гострою зброєю боротьби проти бюрократизму й канцелярщини, проти застою й самопливу (Ком. Укр., З, 1968, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 91.