КАНЦЕЛЯ́РІЯ, ї, ж. Відділ установи, який займається діловодством. Писарі з канцелярії покинуть писати, шевчики, кравчики.. — усі ж то лавою йдуть… куди ж то? На Гончарівку (Кв.-Осн., II, 1956, 310); Він попав в військову канцелярію і служив за писаря (Н.-Лев., IV, 1956, 56); З’їздилися люди, інженери, техніки, утворилося господарство, бухгалтерія, канцелярія (Ле, Міжгір’я, 1953, 73); // Приміщення цього відділу. В канцелярії рипнули дверима (Л. Укр., III, 1952, 560); Треба було вскочити до канцелярії й загасити вогонь (Сміл., Сашко, 1954, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 90.