КАПЕЛА́Н, а, ч. Католицький священик, що править службу в каплиці для вузького кола віруючих. Духовенство тодішнє мусимо розділити на сільське і міське, або властиво на парохів та капеланів і василіанів (Фр., XVI, 1955, 35); Будиночок капелана стояв в огорожі поруч з капличкою — власністю панів Яблуновських (Гжицький, Опришки, 1962, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 92.