КАПЛИ́ЦЯ, і, ж. У християн — невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов. Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став (Котл., І, 1952, 119); У балці й поховали [Максима]. Чималу каплицю Поставили громадою (Шевч., II, 1953, 258); В каплиці, оздобленій гранітом і мармуром, в родовому могильному склепі Ганських моторошно і холодно (Рибак, Помилка.., 1956, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 95.