КАПЛОВУ́ХИЙ, а, е, розм. Те саме, що клапову́хий. Свиня на крик не зважала; тріпаючи головою, капловуха купалася (Кос., Новели, 1962, 125); Звичайнісінький собі восьмилітній хлопець — ясноокий, капловухий трохи, з ряботинням на носі (Донч., VI, 1957, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 95.