КАПРА́ВИЙ, а, е.
1. Який гноїться (про око). Фокстер’єр подивився на нього каправим оком, скочив на крісло і сів на свій обрубаний хвостик (Коцюб., II, 1955, 385); Прокіпчук зупинився серед загону і свої каправі очі здержав на непомітній могилці з низьким хрестиком (Ірчан, II, 1958, 83).
2. Який має гнійні очі (про людину або тварину).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 96.