КАР’Є́Р1, у, ч. Місце відкритого добування копалин, які залягають неглибоко, а також гірниче підприємство для такого добування. Долини річок Інгульця, Саксагані і Жовтої вкрилися пастками-гробовищами, картерами для добування руди (Досв., Вибр., 1959, 306); Готується до закладання Грушівський кар’єр, у якому марганець видобуватиметься відкритим способом (Рад. Укр., 2.I 1959, 3); // Місце, де добувають камінь, глину, пісок і т. ін. Крейду з іншого кар’єру уже вагончики везуть (Сос., II, 1958, 373); В районі Снігурівки відкрито кар’єри для добування піску, глини й каменю (Рад. Укр., 17.VІ 1951, 1).
КАР’Є́Р2, у, ч.
1. Прискорений галоп, найшвидший біг коня; чвал. Кінь спочатку мчав галопом, а потім перейшов на картер і летів, шарахаючись перед кожним пеньком (Тулуб, Людолови, II, 1957, 262).
◊ Бра́ти (взя́ти і т. ін.) з копи́та в кар’є́р (про коней) — зриваючись із місця, відразу мчати. Булані, витягуючи свої тіні, з копита беруть в кар’єр (Стельмах, І, 1962, 71); З мі́сця в кар’є́р — відразу ж, не вагаючись, не готуючись. Іван, з місця в кар’єр, почав заповзято доводити Королевичу, що соціал-демократія це є партія, надвоє не ділиться (Смолич, Мир.., 1958, 42).
2. у знач. присл. кар’є́ром, рідко. Те саме, що учва́л; чвалом, навскоки. Француз глянув йому вслід і посміхнувся, втішений прекрасними кіньми і гарячими верхівцями, що кар’єром гнали своїх коней (Ю. Янов., IV, 1959, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 105.