КАРАМЕ́ЛЬ, і, ж.
1. збірн. Сорт твердих цукерок, які виготовляють із цукру та патоки з додаванням ароматних і фарбувальних речовин. Після штампування й охолодження готова карамель надходить на швидкодіючі загортальні автомати (Наука.., 1, 1955, 14).
2. спец. Палений цукор, що вживається для фарбування кондитерських виробів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 100.