КАРЕ́, невідм., с. Бойове шикування піхоти у формі чотирикутника; застосовувалося з XVIII ст. переважно для відбиття кавалерійських атак. Після того [присяги прапорові] полк знову вишикувався в каре, командир з комісаром стали поруч на поличку тачанки (Смолич, V, 1959, 652); Тричі налітали дроздовці на це маленьке каре, ..але щоразу на землю падала більшість вершників (Панч, II, 1956, 443); // Про те, що має форму чотирикутника. У центрі площі утворилося раптом невелике каре з червоних прапорів та трибуна з стола і двох скриньок для промовця (Козл., Ю. Крук, 1957, 527); Під останні такти музики вони [дівчата] утворюють каре (Мист., 4, 1960, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 104.