КА́РНІСТЬ, ності, ж., заст. Карання, покарання. Май добрую натуру, не приймеш карності на шкуру (Номис, 1864, № 4444); Хоч коли й мине день без карності, все неспокійно, все серце смутиться, все горя та лиха сподівається (Вовчок, І, 1955, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 109.