КАРТЕ́ЛЬ1, ю, ч. ек. Одна з форм капіталістичної монополії, учасники якої для підвищення прибутку укладають угоду про поділ ринків збуту, розміри виробництва, рівень цін на продукцію тощо; характеризується збереженням комерційної та виробничої самостійності об’єднаних підприємств. В руках картелів і трестів зосереджується нерідко сім-вісім десятих усього виробництва дано і галузі промисловості (Ленін, 22,1950, 186); Як перший крок до об’єднання практикувалась угода кількох великих підприємств про спільне встановлення цін на товари.. Капіталісти домовлялись також і про розподіл між собою районів збуту продукції. Об’єднання такого типу називаються картелями (Нова іст., 1957, 26).
КАРТЕ́ЛЬ2, ю, ч., заст. Письмовий виклик на дуель. Онєгін, ставши при вікні, Проглянув літери дрібні. То був приємний, благородний, Короткий виклик, чи картель (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 110.