КАРТЕ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до карте́ч. Треба татові сказати, Дідусеві — хай беруть Дробовиці та централки, Хай картечними пальнуть (Воронько, Три покоління, 1950, 14); Піхота кинулась бігом. Ворог обсипав її картечним градом (Мирний, І, 1949, 232).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 110.