КАРТЯ́РНЯ, і, ж., заст. Приміщення для гри в карти (у 2 знач.). Переважна часть [частина офіцерів] громадилася в їдальні, а відси переходили хто до більярдової зали, хто до вузької та довгої картярні, повної зелених столиків і крісел (Фр., VI, 1951, 418).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 113.