КАСТРА́Т, а, ч.
1. Той, кому видалено статеві залози. У відгодівельні групи слід передати вибракованих тварин — корів, волів, усіх бичків-кастратів (Рад. Укр., 22.ІІІ 1957, 1).
2. перен., зневажл. Нікчемна особа, від якої немає ніякої користі. Не говорить Ні сам сивий верхотворець, Ні його святії — Помощники [помічники], поборники, Кастрати німиє! (Шевч., II, 1953, 266).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 115.